Internal and External ‘Enemies’ as Means of Consolidating Russians in Struggle for Status of International Leadership of Russian Empire in the Middle of the 19th century

Abstract

The purpose of the paper is to study the role of the `threat of enemies' factor as certain technologies in the politics of Russian elites, in order to feed stable sentiments of `blind patriotism' in the society, and the use of the latter in geopolitical claims to the status of a `great power'. Scientific novelty: based on documentary sources it is found out that introducing manipulative technologies to influence the consciousness of Russians through periodicals and literature, dates back to the middle of the 19th century, and the main incentive for the `patriotic rallying' of all strata of Russian society for the full approval of the `native government' policy had become the artificial formation of the notion about `life danger' due to the `threat of enemies'. Conclusions. Experience of the history of the first half - the middle of the 19th century shows (the same happened in the middle - the second half of the 20th century) that significant military victories of the Russians each time prompted them to claim global geopolitical influence; and vice versa, when the precedent of a significant military defeat was set, their intellectual elite resorted to self-exposure of shameful national traits and the confession of their imperialistic aspirations. Despite the persistent social and political feature of the Russian reality - the excessive level of power centralization - during periods of softening of totalitarian pressure and repressive massacres, the need to maintain the public sentiment of `unity and trust' between the ruling power and the people always remained unchanged. It was just in the middle of the 19th century, during the weakening of the autocracy's authority (as a result of the Crimean War), that the technology of influencing the Russian educated public was invented with the establishment of a system of so-called `trusted' periodicals. And with the efforts of the latter, the desired goal was achieved - shifting the public's attention from the internal problems of the empire's system to the problems of `perceived external threats.' Organized in periodicals, the campaign of a manipulatively created image of `enemies threatening the fatherland' quickly removed all claims expressed to the imperial authorities and formed the atmosphere of `patriotic' readiness to unite with the same authorities in the fight against `declared enemies'. Permanently cultivated convictions that the empire and the fatherland were identical concepts also served as an additional catalyst for arousing mass sentiments of `blind patriotism' among Russians. Therefore, all the conquests of the Empire were inseparable components of the `Russian national body', and their defense in the struggle was the `holy' duty of every `patriot'. Мета статті – дослідити роль чинника «загроза ворогів», як певного технологічного інструменту в політиці російських еліт, задля підтримання у суспільстві сталих настроїв «сліпого патріотизму», та використання останнього у геополітичних претензіях на статус «великої держави». Наукова новизна: на документальних джерелах встановлено, що часом впровадження маніпулятивних технологій впливу на свідомість росіян, засобами періодичних видань і літератури – є середина ХІХ ст., й основним спонукачем до «патріотичного гуртування» усіх верств російського суспільства задля повного схвалення політики «рідної влади» стало штучне формування уяви про «життєву небезпеку», через «загрозу ворогів». Висновки. Досвід історії першої половини – середини ХІХ ст. засвідчує, (подібне повторилося також у середині – другій половині ХХ ст.), що значні військові перемоги росіян щоразу спонукали їх до претензій на глобальний геополітичний вплив; і навпаки, за прецеденту значного військового програшу, їхня інтелектуальна еліта вдавалася до самовикриття ганебних національних рис і зізнання у власних імперіалістичних прагненнях. Попри перманентно тяглу суспільно-політичну рису російської дійсності – надмірний рівень централізації влади – в періоди пом’якшення тоталітарного тиску та репресивних розправ завжди зберігалася необхідність підтримувати настрої «єдності та довіри» між владою та народом. Саме в середині ХІХ ст., в час ослаблення авторитету самодержавства (за результатами Кримської війни), було винайдено технологію впливу на російську освічену громадськість, через створення системи так званих «довірених» періодичних видань. А зусиллями останніх досягалася бажана мета – переведення уваги громадськості зі внутрішніх проблем устрою імперії на проблеми «уявних зовнішніх загроз». Організована у періодичних виданнях кампанія маніпулятивно створеного образу «ворогів, що загрожують вітчизні» – швидко зняла усі претензії, висловлювані до імперської влади, й сформувала настрої «патріотичної» готовності згуртуватися з цією ж владою на боротьбу з «оголошеними ворогами». Додатковим каталізатором збудження масових настроїв «сліпого патріотизму» серед росіян слугували також стало культивовані переконання, що імперія та вітчизна – поняття тотожні. Відтак, усі завоювання імперії є невіддільними складовими «російського національного тіла», а їхнє відстоювання в боротьбі – є «святим» обов’язком кожного «патріота».